.jpg)
Історія Ялосовецької школи веде свій початок із 1971 року. Тоді, 29 вересня, рішенням виконкому Хорольської районної Ради депутатів трудящих № 291 було введено в дію новозбудоване приміщення. До цього у Ялосовецькому функціонувала початкова школа. А коли село Ялосовецьке у зв’язку із соціальним розвитком населених пунктів радгоспу «9 Січня» стало центром сільської ради (центр перенесено із Бригадирівки), центральною садибою господарства, вирішено було тут збудувати нову середню школу на території сільської ради.
Ялосовецька середня школа запрацювала з другої чверті 1971-1972 навчального року. В школу прийшов оновлений склад учителів Бригадирівської восьмирічної школи, яка відтепер ставала початковою.
Директором школи став Макуха Василь Іванович, який до цього працював завучем у Андріївській середній школі. Заступником директора з навчально-виховної роботи призначили Перехреста Олексія Івановича. Українську мову і літературу читали Река Марія Кіндратівна, Ватуля Ніна Антонівна; російську мову - Борисова Раїса Петрівна, Лучинська Раїса Іванівна; математику –Перехрест О.І., Ганзенко Катерина Петрівна; історію і німецьку мову – Лукашенко Поліна Юліанівна, географію – Кіндрашина Григорій Федотович.
Біля новозбудованої Ялосовецької школи учні заклали вишник, посадили алею каштанів та горобини. Усі насадження, закладка шкілок здійснювались під керівництвом учительки біології, ентузіаста своєї справи Моторної Галини Іванівни.
Доброю традицією стало урочисто відзначати День Перемоги – 9 Травня. Ініціатором і безпосереднім організатором був військовий керівник школи Рибас Віктор Панькович. Усі села, що знаходяться на території сільської ради, об’їздила колона, що складалася з машин та мотоциклів. На кузові машини - макет куполу Рейхстагу з воїном-визволителем і дівчинкою на руках (ролі виконували учні школи). На мотоциклах (а їх було 15 за кількістю республік) були дівчатка в українському вбранні і прапором кожної республіки. Надзвичайно хвилююче і урочисте дійство – марш цієї колони.
Педагогічний склад школи постійно оновлювався: одні йшли на пенсію, інші приходили працювати.
Особливої уваги заслуговує учитель російської мови та літератури Лучинська Раїса Іванівна, яка все життя пропрацювала учителем, хоч за фахом - економіст. Професія учителя – це її покликання. Вона користувалася великим авторитетом серед учнів. Любов до професії учителя вона передала своїм дітям. Її син Лучинський Юрій Георгійович працює викладачем математики і фізики у Лубенському лісотехнічному коледжі, Анатолій Георгійович був директором Миколаївської середньої школи І-ІІ ступенів до її закриття, невістка Валентина Іванівна викладала фізику і математику у Ялосовецькій середній школі І-ІІІ ступенів, а онуки Раїси Іванівни – Тетяна і Андрій - також стали вчителями.
Уже в 1972 році в школі налічувалося близько 250–ти учнів. Запрацював пришкільний інтернат, де протягом тижня жили школярі з навколишніх сіл. Вихователями в інтернаті стали працювати Шеремет Галина Григорівна і Якимчук (Коряк) Лідія Олексіївна, пізніше працювала Біленко Галина Петрівна. Коваленко Олена Семенівна, Величко Любов Пилипівна, Сіренко Олександра Максимівна, Сіренко Олександра Григорівна, Перехрест Галина Никифорівна, Ватуля Валентина Костянтинівна, Савченко Марія Василівна становили штат обслуговуючого персоналу.
Більше сотні дітей жило в пришкільному інтернаті, жили діти навіть із Ялосовецького.
У 1974 році відбувся перший випуск Ялосовецької середньої школи.
Третяк (Северін) Галина Андріївна, випускниця 1974 року, з теплотою і ніжністю згадує колишніх однокласників, класного керівника Дронька Григорія Андрійовича (учителя фізики), вчителів, друзів. У 1974 році закінчили школу 28 випускників, із них один медаліст (із золотою медаллю закінчила школу Сапа (Волочай) Людмила Миколаївна). Вищу освіту здобули 3 випускники. Класним керівником була Павленко Валентина Михайлівна. Бондаренко Валентина Миколаївна живе у Києві, працює у видавництві шкільних підручників. Волошин Петро Михайлович проживає на Донбасі, працює в центрі Порфирія Іванова. Приїжджав і в рідну школу, розповідав учням та педагогам про свою роботу. Молько Віра Іванівна працювала бухгалтером у Кобеляцькому районі. Пустовіт Володимир Петрович живе в Світловодську, його син Антон – чемпіон України по велоспорту. Сапа (Волочай) Людмила Миколаївна закінчила Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка, зараз проживає в Іванкові Київської області, має двох доньок: Ксенію і Марину. Пипко Валентина Станіславівна працює на одній із керівних посад Хорольської харчосмакової фабрики. У Ялосовецькому проживають Лучинський Павло Георгійович, Микитенко Василь Іванович, Цюра Анатолій Іванович. Василь Іванович працює в господарстві водієм, він продовжив професійну діяльність свого батька Микитенка Івана Васильовича. Лучинський Павло Георгійович разом із дружиною Людмилою Іванівною, яка теж навчалась у Ялосовецькій школі, підтримують волонтерський рух і самі беруть у ньому активну участь. Пішов із життя Дем’яненко ВасильГригорович, який певний час працював бригадиром тракторної бригади.
Школа гордиться своїми учнями, які стали достойними громадянами України. Пасюта Анатолій Григорович – керівник СВК «Перемога», відзначений Мінагрополітики України «Знаком Пошани», дипломант Міжнародного Академічного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Заслужений працівник сільського господарства, у 2012 році відзначений «За заслуги перед Хорольщиною». Пасюта Андрій Григорович - директор державного підприємства «Дослідне господарство ім. 9 Січня», кандидат технічних наук, Заслужений працівник сільського господарства, неодноразово нагороджений орденами і медалями. Кібенко (Супрун) Тетяна Іванівна – головний економіст державного підприємства «Дослідне господарство імені 9 Січня», депутат Ялосовецької сільської ради. Шевель Тетяна Григорівна навчалася 8 років у Ялосовецькій школі, лікар, кандидат медичних наук, провідний спеціаліст Хорольської районної лікарні. Вітряк Анатолій Васильович живе в Хоролі, працює в Хорольському коледжі. Поет, пише чудові вірші, неодноразово друкувався, член районного літературно-мистецького об’єднання «Журавлинка». Коряк Людмила Борисівна - лікар-нарколог, зараз працює в Бригадирівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Ватуля (Широкоступ) Наталія Григорівна – головний бухгалтер Ялосовецької сільської ради.
На сьогодні випускників Ялосовецької школи налічується більше 850 чоловік.
У своєму інтерв’ю колишня вчителька української мови та літератури Река М.К. відзначала, що учні 60-70-х років більше читали художньої літератури, цікавилися новинками, а вже у 80-90-ті роки художню літературу замінили телевізор та відеомагнітофон.
Учні 70-80-х років дуже багато подорожували. Маршрути туристичних поїздок були різні: Крим – Карпати – Хатинь – Мінськ – Львів – Краснодон – Кишинів. Ентузіастами цієї справи були Макуха В.І. та Скрипка Н.А. Пішохідні маршрути рідним краєм та у Карпати учні здійснювали під керівництвом учителів світової літератури подружжя Жеденків Сергія Петровича та Лариси Антонівни.
Колишня вчителька російської мови та літератури Лучинська Р.І. у своєму інтерв’ю висловила думку про те, що в учнів 70-80-х років була більша зацікавленість навчанням, проявлялась учнівська ініціатива у позакласних заходах.
До 45-річчя Великої Перемоги у школі була проведена велика пошукова робота, організатором якої була Якимчук Л.О. Із кожної садиби, до якої не повернувся воїн, взяли землю біля криниці і засипали під коріння берізок, що посадили на їх честь. Так у Ялосовецькому заклали Алею Слави. Біля кожного деревця поставили металеву пластинку з ім’ям загиблого воїна. Велику допомогу у придбанні посадкового матеріалу надав директор радгоспу в той час Шевель Григорій Петрович, а в оплаті гравіювання по металу – колишній голова сільської ради, випускник школи 1976 року Довгополий Анатолій Федорович.
Директорами школи були Макуха В.І., Міхно В.П., Серебрякова В.М., Скрипка Н.А., Дем’янова Л.С., Жеденко Л.А.
У навчальному закладі працювали: Тимоха Н.Г., Махно О.А., Шерстюк Т.І., Івлева Л.М., Казарян К.А., Дадонова Т.В., Апостолова О.М., Голобородько Т.А., Матяш П.Я., Павленко В.М., Брунько О.А., Коваленко Т.Л., Палінка Н.І., Міхно М.П., Рябко В.А., Яковлєв В.П., Павловський, Дробіт Л.О., Біленко К., Тур (Горьова) А.І., Коваль О.В., Пипко О.Г., Бова Т.В., Цюра К.П., Коряк А.Б., Гречихина О.М., Корнієнко В.М.
Учителями в рідній школі працюють Явтушенко (Ганджа) Інна Валентинівна, Холод (Довгопола) Надія Михайлівна, Довгополий Анатолій Федорович, Журавель Олександр Васильович, Король (Кірдан) Надія Григорівна, Цюра Сергій Олексійович, Черевко Анатолій Володимирович, Широкоступ (Мельник) Лілія Юріївна, Цюра (Рудніченко) Ірина Олегівна, Тунтула (Папій) Тамара Григорівна, Чередник Володимир Іванович.
Із 4 листопада 2005 року приміщення Ялосовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів опалюється природним газом. До навчального закладу підвозять дітей та вчителів 2 шкільні автобуси (один – з травня 2006 року, другий – з вересня 2013 року). Школа має комп’ютерний клас (придбаний за місцеві кошти в кінці 2005 року та повністю замінений влітку 2007 за програмою Міністерства освіти і науки України), на початку 2016 року облаштовано кабінет із мультимедійними засобами навчання.
Рішенням сесії Хорольської районної ради № 457-ХХІV від 04.05.2018 Ялосовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хорольської районної ради Полтавської області перейменована у опорний заклад „Ялосовецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської районної ради Полтавської області”
Сьогодні у закладі освіти навчаються діти з усіх сіл Ялосовецької сільської ради. Це чи не найбільший сільський навчальний заклад у районі.
